Нині у людей на руках є три види державних актів, які були видані на різних етапах впровадження земельної реформи: без кадастрових номерів жовто-червоного кольору та зелені й сині — з внесеними кадастровими номерами. І не слід хвилюватися, що з ними буде з 2012 року, коли набере чинності Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Усі вони чинні — незалежно від кольору. Усі вони є підтвердженням вашого права власності на земельну ділянку. З 1 січня 2012 року таким підтвердженням стане свідоцтво про право власності на нерухоме майно, яке видаватимуть у територіальних органах Мін’юсту, які є органами державної реєстрації прав. Проте вони будуть видаватися лише у випадках, передбачених статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Зокрема, там йдеться про випадки, коли нерухомість (у нашому випадку — земельні ділянки) вноситься до статутного фонду юридичної особи або виводиться з нього; фізичні особи та юридичні особи, що вийшли зі складу засновників (учасників) юридичної особи за рішенням органу, уповноваженого на це установчими документами, отримують у власність об’єкт нерухомого майна, переданий їм, тощо.

В інших випадках (які не передбачені згаданою статтею 18 Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»), видаватимуться державні акти на право власності на земельну ділянку. Наприклад, у випадку безоплатної приватизації земельної ділянки буде (як і зараз) видаватися державний акт. Якщо ж Закон України «Про державний земельний кадастр» буде ухвалено в нинішній редакції, і з 1 січня 2013 року він набуде чинності, то з 2013 року державні акти видаватися не будуть. Замість них документом, який громадянин отримуватиме в територіальних органах Держземагентства, буде витяг із державного земельного кадастру про державну реєстрацію земельної ділянки. Отже, рік ми матимемо одночасно і державні акти, і свідоцтва про право власності на нерухоме майно. Але, як сказано вище, вони будуть видаватися у різних випадках.

Процедура оформлення права власності на земельну ділянку від цього зміниться лише певною мірою. Наприклад, у випадку безоплатної приватизації земельної ділянки спершу, як і раніше, громадянин звертатиметься до органу державної влади або місцевого самоврядування (сільради, міськради тощо) із, наприклад, заявою про виділення йому земельної ділянки. Після отримання документів на рівні сільради, людина звертатиметься до землевпорядної організації (державного підприємства — наприклад, Центру земельного кадастру, або ж приватної, — головне, ліцензованої фірми) для виготовлення документації із землеустрою. Потім громадяни здаватимуть документи, у тому числі виготовлену та погоджену в установленому законом порядку документацію із землеустрою, у «єдине вікно» в територіальному органі Держземагентства на рівні міста або району і там же отримуватимуть державний акт на право власності на земельну ділянку. Із цим державним актом ви маєте звернутися до територіальних органів Мін’юсту за реєстрацією права. Проте, у цьому випадку (тобто безоплатної приватизації ділянки) Законом «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачена тільки реєстрація права власності — без видачі свідоцтва про право власності на нерухоме майно. Фактично, громадяни змушені будуть реєструвати свою земельну ділянку як об’єкт у картографічній системі — у територіальних органах Держземагентства, а право на неї — у територіальних органах Мін’юсту.

Фахівці тривалий час намагалися врегулювати це питання, щоб внесення інформації до державного земельного кадастру та реєстру прав відбувалося в одному місці, і людина не бігала між двома відомствами. Проте така двоїста система є певним міжвідомчим компромісом. І поки що іншого механізму не передбачено. У разі ухвалення та набрання чинності Закону України «Про державний земельний кадастр» у нинішній редакції, з 2013 року державні акти буде поступово замінено — у випадках, передбачених згаданою в нашому першому питанні статтею 18 Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Якщо особа таких операцій не проводитиме, державний акт може залишатися у неї на руках необмежений час як чинний документ. У тих, хто ще не отримав державний акт, може виникнути запитання: можливо варто зачекати, поки не буде введено нову форму посвідчення права власності на земельну ділянку — щоб потім не міняти? Хочу порадити: не сидіть і не чекайте, поки за вас хтось оформить ваше право власності на землю. Бо тільки державний акт, якої б форми він не був, свідчить (і свідчитиме) про те, що ви — власник певної земельної ділянки. Без державного акта ви не можете її продати, подарувати, заповісти, бо ви ще не власник.

Спецвипуск землевпорядного вісника «Земельна реформа» травень 2011 року