Сьогодні в Україні бурхливо розвивається сфера підприємницьких відносин. Важлива для суспільства господарська діяльність потребує не лише чіткої правової регламентації, а й охорони та регулювання для забезпечення належних і сприятливих  умов для її здійснення та розвитку. Одним з основних засобів регулятивного впливу держави на діяльність господарюючих суб’єктів є ліцензування. Основною функцією ліцензування є узгодження інтересів суб’єктів господарювання та суспільства в цілому. Саме така форма державного регулювання господарської діяльності як ліцензування має забезпечувати їх охорону від протиправних посягань, а також забезпечувати сприятливі умови для їх розвитку.

Відповідно до ст. 14 Господарського кодексу України ліцензування визначається як засіб державного регулювання у сфері господарювання, який спрямований на забезпечення єдиної державної політики у цій сфері та захист економічних і соціальних інтересів держави, суспільства та окремих споживачів. У ст. 1 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» ліцензування визначається як видача, переоформлення та анулювання ліцензій, видача дублікатів ліцензій, ведення ліцензійних справ і ліцензійних реєстрів, контроль за додержанням ліцензіатами ліцензійних умов, видача розпоряджень про усунення порушень ліцензійних умов, а також розпоряджень про усунення порушень у сфері ліцензування. Відповідно до цих нормативно-правових актів ліцензія визначається як документ державного зразка, який засвідчує право суб’єкта господарювання на провадження певного виду господарської діяльності протягом визначеного строку за умови виконання ліцензійних умов.

У зв’язку з дерегуляцією господарської діяльності з проведення робіт із землеустрою, землеоціночних робіт прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дерегуляції господарської діяльності з проведення робіт із землеустрою та землеоціночних робіт», яким відмінено ліцензування робіт із землеустрою.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про землеустрій» на сьогодні розробниками документації із землеустрою є:

юридичні особи, що володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі яких працює за основним місцем роботи не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників, які є відповідальними за якість робіт із землеустрою;

фізичні особи – підприємці, які володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованими інженерами-землевпорядниками, відповідальними за якість робіт із землеустрою.

Сертифікованими інженерами-землевпорядниками згідно ст. 66 Закону України «Про землеустрій» є особи, які мають вищу освіту за спеціальностями та кваліфікаціями у галузі знань землеустрою, мають стаж роботи за спеціальністю не менше одного року, склали кваліфікаційний іспит, одержали сертифікат та зареєстровані в Державному реєстрі сертифікованих інженерів-землевпорядників відповідно до цього Закону.

Водночас згідно Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дерегуляції господарської діяльності з проведення робіт із землеустрою та землеоціночних робіт», встановлено, що до 1 січня 2015 року суб’єкти господарювання, які до набуття чинності цим Законом у встановленому законом порядку отримали ліцензії на проведення робіт із землеустрою і мають у своєму складі інженера-землевпорядника, якого включено до Державного реєстру сертифікованих інженерів-землевпорядників згідно з вимогами цього Закону, є розробниками документації із землеустрою.