НІ ставок, ні інші водні об’єкти приватизувати не можна. їх можна тільки взяти в оренду. Про це йдеться у статті 59 Земельного кодексу України. Вона передбачає, що органи місцевої виконавчої влади або місцевого самоврядування можуть здати в оренду ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, болота та острови — для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей. Якщо ж ідеться про ставки, що знаходяться в басейнах річок загальнодержавного значення, то їх можуть надавати водокористувачам лише для риборозведення, виробництва сільськогосподарської і промислової продукції, у лікувальних та оздоровчих цілях. А за табличку про те, що ставок знаходиться у приватній власності, орендаря можуть притягнути до адміністративної відповідальності.

Що треба зробити, щоб отримати ставок в оренду? Інколи буває, що здають в оренду саме водне плесо. Але ефективнішим є, коли здають водойму, водоохоронні захисні смуги та гідротехнічні споруди (дамби) — щоб зберегти цілісність майнового комплексу. Інше питання, коли навколо водойми відсутні захисні смуги, а раніше приватизовані сільгоспземлі підходять під сам ставок. Нагадаю, що передача в оренду земельних ділянок та водних об’єктів, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів (аукціону). Тож попередньо треба ознайомитися з відповідною публікацією в офіційних друкованих засобах масової інформації з приводу самого аукціону та переліку лотів (ділянок, ставків), що виставляються на аукціон. Спроби обійти цю процедуру, коли вона є обов’язковою, може закінчитися вилученням незаконно орендованого водного об’єкта в судовому порядку. При цьому слід мати на увазі, що українське законодавство передбачає можливість проведення аукціону щодо оренди водойм місцевого значення й за участі лише одного учасника.

Є випадки, коли аукціон не потрібно проводити. Без аукціону ставок та земельна ділянка надаються в оренду для ведення особистого селянського господарства, або коли людина вже має спеціальний дозвіл чи ліцензію, або є фермером.
Для прикладу розглянемо випадок, коли громадянин вже має дозвіл та ліцензію, наприклад, на розведення риби. Отже, ставок йому мають надати в оренду без аукціону. У такому випадку юридична або фізична особа звертається із заявою до сільської або селищної ради (якщо ставок знаходиться в межах населеного пункту) чи райдержадміністрації (якщо поза межами) з проханням погодити надання в оренду ставка. Основою для договору оренди є документація із землеустрою. Якщо не була сформована ділянка під водоохоронними смугами, то розробляється проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки. До договору оренди має прикладатися кадастровий план ділянки. Проект пройде погодження в комісії із землеустрою, і тоді рада або держадміністрація приймають рішення про надання в оренду земельної ділянки. Далі укладається договір оренди, передбачений заявою.
Якщо в оренді відмовили без поважних причин або просто залишили клопотання без розгляду, особа має повне право звернутися до суду.
Договір оренди підписує орендар та відповідний орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування. Відтак, договір оренди реєструють у територіальному органі Держземагентства — міському або районному управлінні земельних ресурсів.
Отже, в пакеті орендаря водойми, окрім договору оренди, має бути кадастровий план земельної ділянки; розпорядження голови райдержадміністрації або рішення сільради про надання в оренду водного об’єкта; акт винесення меж водного об’єкта та земельної ділянки в натуру; акт прийому-передачі водного об’єкта в оренду; паспорт водного об’єкта (ставка).
Виникає запитання: якщо ставок був громадським, а потім на правах оренди відійшов якомусь громадянину, чи означає це, що громада села чи туристи вже обмежені в користуванні цією водоймою? Як вони можуть дізнатися що їм дозволено, а що — ні?
Умови договору оренди мають бути оприлюднені. Відповідно до українського законодавства, рішення органів місцевого самоврядування, що стосуються обмеження прав громадян, повинні бути публічними, тобто опубліковані в пресі та вивішені (проілюстровані) в доступному для жителів села місці. Випадок оренди ставка — саме такий. Можна зробити витяг з договору, повісити його на дошці оголошень, яка є біля кожної сільради, і обов’язково — біля самого ставка. Словом, якщо орендарі ховають договір оренди, то місцеві мешканці мають повне право проігнорувати усні заяви орендарів про якісь обмеження чи заборони.

До Держземагентства нерідко надходять листи, в яких громадяни запитують: чи може бути записано в договорі оренди, що до ставка немає вільного доступу? Чи може орендар обгородити ставок парканом і впускати на прибережну територію тільки на власний розсуд? Ні. Однозначно має зберігатися вільний доступ до водойми для купання та напування худоби. Отже, ніякого паркану не може бути. Зазвичай органи місцевого самоврядування зобов’язують орендарів визначити на водоймі місця для відпочинку і купання людей та любительського лову риби, закріпити їх відповідними знаками, організувати безпечний відпочинок людей на водоймі, провести обстеження територій відпочинку із залученням відповідних служб МНС, облаштувати та створити сезонні рятувальні пости, вести догляд та утримання місць відпочинку людей в належному санітарному стані, забезпечити доступ громадян з обмеженими фізичними можливостями. Усе це відображається у договорі.

Землевпорядний вісник № 11 2011р.