Законопроектом «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення порядку продажу права оренди на земельні ділянки сільськогосподарського призначення» пропонується не продовжувати дію мораторію (заборони на відчуження та зміну цільового призначення земельних ділянок сільськогосподарського призначення), а зробити цю норму постійно діючою, що дасть можливість захистити права 7 мільйонів селян, які набули права на земельну частку (пай) загальною площею майже 28 мільйонів гектарів, а також не допустити скуповування земель сільськогосподарського призначення державної власності, яких на сьогодні нараховується трохи більше 10 млн. га.

Також законопроектом встановлюється мінімальний термін оренди земель сільськогосподарського призначення. Адже майже дві третини договорів оренди на земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються товаровиробниками на підставі договорів оренди, що укладені на строк до 5-6 років, що не сприяє ефективному господарюванню на землі, здійсненню видатків на заходи з охорони земель. А це призводить до зростання площ земель, що зазнали впливу ерозії. Більше 30% земель охоплені тією або іншою формою ерозії.

Найбільш оптимальним способом розв’язання проблем, спричинених діючим мораторієм на купівлю-продаж сільськогосподарських земель, та досягнення мети законопроекту є удосконалення інституту оренди сільськогосподарських земель, що сприятиме підвищенню інвестиційної привабливості та економічної віддачі сільськогосподарських земель, подоланню наслідків надмірної парцеляції таких земель.

Законопроектом, також пропонується врегулювати питання, можливості розірвання орендодавцем, в односторонньому порядку, договорів оренди Розв’язання цих та інших проблем, спричинених діючим мораторієм на купівлю-продаж сільськогосподарських земель, потребує прийняття Закону України “Про обіг земель сільськогосподарського призначення”.

Основною метою законопроекту є введення повної заборони на продаж земель сільськогосподарського призначення, які забезпечують товарне сільгоспвиробництво, законодавче закріплення шляхів і правових механізмів подальшого розвитку відносин сільськогосподарського землекористування і власності на землі сільськогосподарського призначення на загальноприйнятних у суспільстві засадах в їх тісній ув’язці з комплексом супутніх соціально-економічних, демографічних, юридичних, та інших факторів, а також зняття соціальної напруги з земельних відносин у сфері сільськогосподарського землекористування, удосконалення інституту оренди сільськогосподарських земель та платності землекористування.

З метою забезпечення сталого землекористування, раціонального та ефективного використання земель державної власності запроваджується мінімальний строк оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення.

Сталий розвиток сільських громад та зміцнення продовольчої безпеки країни за рахунок загального збільшення державних та комунальних земель досягається через надання державі та територіальним громадам права спадкування за законом або заповітом, а також переходу земельної ділянки у власність територіальної громади в порядку визнання спадщини відумерлою; викупу земельних ділянок для суспільних потреб або з мотивів суспільної необхідності; викупу земельних ділянок у іноземних осіб та осіб без громадянства; реквізиції або конфіскації земельних ділянок.

1. Раніше: Оренда земельної ділянки може бути короткостроковою – не більше 5 років та довгостроковою – не більше 50 років. Пропонується: При передачі в оренду сільськогосподарських угідь для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства строк дії договору оренди земельних ділянок визначається з урахуванням періоду ротації основної сівозміни та не може бути менше 14 років, а у разі розміщення на земельній ділянці багаторічних насаджень сільськогосподарського призначення – з урахуванням очікуваного періоду корисного використання відповідного багаторічного насадження, але не більше максимального строку дії договору оренди землі, визначеного законом.

2. Право оренди на земельну ділянку може бути відчужено її орендарем на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод, внесено до статутного капіталу, якщо інше не передбачено у договорі оренди.

Угоди про перехід права оренди земельної ділянки укладаються у письмовій формі та нотаріально посвідчуються. Додатком до угоди, за якою здійснюється відчуження права оренди земельної ділянки, є відповідний договір оренди.

На договорі оренди земельної ділянки нотаріус, який посвідчує перехід права, робить відмітку про відчуження права оренди та здійснює його державну реєстрацію. Новий договір оренди не укладається!!!.

3. У випадку закінчення строку договору оренди земельної ділянки до збору орендарем урожаю культур, що вирощувалися ним на такій ділянці, орендар має право на збір відповідного урожаю, а орендодавець зобов’язаний не чинити перешкод у зборі такого урожаю орендарем.

4. Предметом іпотеки може бути право оренди, право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування нерухомим майном, яке надає орендарю чи користувачу право будувати, володіти та відчужувати об’єкт нерухомого майна. Таке право оренди, право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування нерухомим майном для цілей цього Закону вважається нерухомим майном. Але не може бути предметом іпотеки земельна ділянка сільськогосподарського призначення. Тобто в заставу надається саме ПРАВО ОРЕНДИ, а не земельна ділянка.

5. У разі припинення громадянства України власниками земельних ділянок сільськогосподарського призначення, такі земельні ділянки протягом року з дати припинення громадянства підлягають відчуженню.

6. Зміна цільового призначення земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв) допускається лише для суспільних потреб або з мотивів суспільної необхідності.