З набуттям чинності з 01.01.2013 року Законів України «Про Державний земельний кадастр» та «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» повноваження територіальних органів Держземагенства у частині державної реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди (суборенди) земельних ділянок, земельного сервітуту, користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) припинилися.
Законом України «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що земельні ділянки – нерухоме майно і речові права (виникнення, припинення і перехід) та обтяження на нього підлягають обов’язковій державній реєстрації, яка з 01.01.2013 здійснюється Укрдержреєстром, що реалізує свої повноваження через структурні підрозділи Мін’юсту і речові права на земельні ділянки реєструються в Реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Тобто, у 2013 році державні акти про право власності на земельну ділянку не видаються. Їх замінили свідоцтва про право власності на нерухоме майно, які видаються органами державної реєстрації прав, які реєструють речові права на земельні ділянки (виникнення, припинення і перехід) та обтяження на них.
Повноваження територіальних органів Держземагентства в питаннях оформлення земельних ділянок та інших об’єктів Державного земельного кадастру передбачені Порядком ведення Державного земельного кадастру, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року №1051.
Згідно з цим Порядком територіальними органами земельних ресурсів здійснюється:
– державна реєстрація земельних ділянок;
– надання витягів з Державного земельного кадастру про земельну ділянку;
– надання відомостей про об’єкти Державного земельного кадастру.
Речові права на земельні ділянки можуть бути зареєстровані в Реєстрі речових прав на нерухоме майно лише після реєстрації такої земельної ділянки в Державному земельному кадастрі відповідно до процедури, встановленої Законом України “Про державний земельний кадастр” №3613-VI від 7 липня 2011 року і Порядком ведення державного земельного кадастру, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №1051 від 17 жовтня 2012 року.
Одночасно зазначаємо, що державна реєстрація земельної ділянки – це внесення до Державного земельного кадастру відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера, передбачених Законом України “Про державний земельний кадастр”.
Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за місцем їх розташування із поданням відповідних документів до територіальних органів Держземагентства: заяви про державну реєстрацію земельної ділянки за встановленою формою, оригіналу документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки, електронного документа та документа, що підтверджує оплату послуг з держаної реєстрації земельної ділянки.
Державна реєстрація прав суборенди, сервітуту, які поширюються на частину земельної ділянки, здійснюється після внесення відомостей про таку частину до Державного земельного кадастру.
Відповідно до Порядку ведення державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 року №1021, територіальними відділами Держземагентства на підтвердження державної реєстрації земельної ділянки видається витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.